Гострий бронхіт - запалення бронхів. Виділяють гострий бронхіт, гострий бронхіоліт (переважне запалення дистальних відділів бронхіального дерева — бронхіол) і хронічний бронхіт, що характеризуються дифузним ураженням відповідних відділів бронхіального дерева. Прояви обмеженого запалення бронхів (наприклад, дренажного бронхіту при гострій і хронічній пневмонії), як правило, самостійного клінічного значення не мають і входять у симптомокомплекс основного захворювання.
Етіологія
Гострий бронхіт може бути первинним і вторинним. Первинний бронхіт розвивається як самостійне захворювання, при цьому патологічний процес розпочинається в бронхах і обмежується тільки ними. Вторинним вважають бронхіт, що виникає як прояв чи ускладнення іншого захворювання. Залежно від етіології виділяють гострі бронхіти інфекційного походження (вірусні, бактеріальні, вірусно-бактеріальні, грибкові й ін.); бронхіти, обумовлені впливом фізичних і хімічних факторів; алергійні, змішані і бронхіти невідомої природи.
Найбільш частою причиною розвитку гострого бронхіту є збудники гострих респіраторних вірусних інфекцій; грипу, парагрипу, аденовірусної інфекції й ін. Гострий бронхіт можуть викликати також збудники кору, дифтерії, коклюшу, краснухи, черевного тифу, паратифів і інших інфекційних хвороб. Часто бактеріальна інфекція (пневмокок, стафілокок, стрептокок і ін.) нашаровується на вірусну. Віруси і бактерії можуть потрапляти в бронхіальне дерево аерогенним, гематогенним і лімфогенним шляхами. Нерідко причиною гострого бронхіту стають фізичні і хімічні подразники: пил, холодне чи гаряче сухе повітря, окисли азоту, похідні сірки, хлор, аміак, пари брому й ін. У розвитку хвороби важлива роль належить охолодженню, порушенню носового дихання, вогнищам хронічної інфекції в носоглотці тощо.
Морфологічні зміни можуть обмежуватися гіперемією і набряком слизової оболонки бронхів, гіпертрофією залоз, збільшенням числа бокаловидних клітин, дегенерацією війок. Запальний процес, що захоплює тільки слизову оболонку (ендобронхіт) зазвичай закінчується повним відновленням її структури. При тяжкому перебігу захворювання запалення поширюється на підслизовий і м'язовий шари бронхів (мезобронхіт), що призводить до порушення їхньої дренажної функції, деформації бронхіального дерева. Це створює умови для переходу гострого запального процесу в хронічний.
Симптоми
Захворювання починається з відчуття саднення за грудиною, розбитості, млявості. Незабаром з'являється сухий болючий кашель. Через 1-3 дні починає відходити слизова чи слизисто-гнійна мокрота. При тривалих нападах кашлю можливі головний біль і запаморочення. Температура тіла нерідко залишається нормальною, у частини хворих вона підвищується до субфебрильної. У перші дні захворювання в легенях вислухуються розсіяні сухі хрипи.
У випадку ураження дрібних бронхів стан хворого погіршується в зв'язку з розвитком обструктивного синдрому — розладу функції зовнішнього дихання через порушення прохідності бронхів, обумовленого набряком слизової оболонки, гіперпродукцією слизу і підвищенням тонусу мускулатури бронхів. При обструктивному синдромі з'являється задишка, аускультативно визначаються подовження видиху, сухі хрипи високого тембру на видиху, може виявлятися коробковий відтінок перкуторного звуку.
Особливостями гострого алергійного бронхіту є зв'язок захворювання з впливом алергену, наявність інших проявів алергії, виражений обструктивний синдром, підвищена кількість еозинофілів у крові і мокротиння.
Гострий бронхіт звичайно закінчується клінічним видужанням протягом 2-3 тижнів. Клінічне одужання не збігається з відновленням функціональних показників; функція зовнішнього дихання і бронхіальна прохідність, як правило, відновлюються протягом місяця. Якщо клінічне видужання відбувається повільніше і настає через 4-6 тижнів від початку захворювання, говорять про затяжний перебіг бронхіту. Гострий бронхіт може ускладнитися бронхіолітом, пневмонією, особливо часто це спостерігається у дітей до 5 років, осіб старечого віку й ослаблених хворих. Необхідно також враховувати, що гострий бронхіт може бути проявом різних інфекційних хвороб — кору, коклюшу й ін.
Лікування
Лікування в більшості випадків проводиться в амбулаторних умовах. Госпіталізація необхідна при тяжкому стані хворого (наприклад, при вираженому обструктивному синдромі, розвитку пневмонії). Приміщення, де знаходиться хворий, повинно добре провітрюватися. Куріння забороняється. Рекомендується гарячий чай з лимоном, медом, малиновим варенням, настій квітів липи, підігріті лужні мінеральні води. У перші дні хвороби гарний ефект дають гірчичники, банки, спиртовий компрес на грудну клітку, гарячі ніжні ванни, розтирання грудей скипидарною маззю. При сухому болючому кашлі призначають кодеїн чи лібексин. Якщо мокротиння відходить важко, необхідно вживати відхаркувальні засоби: настій термопсису, таблетки мукалтину, інгаляції 2% розчину натрію гідрокарбонату чи підігрітих лужних мінеральних вод. Для усунення бронхоспазму використовують бронхорозширювальні засоби: еуфілін, ефедрин, еуспіран, ізадрин та ін. За показами застосовують жарознижувальні і болезаспокійливі засоби. Рекомендуються вітаміни С і А. При тяжкому перебігу хвороби призначають антибіотики і сульфаніламіди.
Для лікування гострих алергійних бронхітів використовують антигістамінні засоби (діазолін, тавегіл, супрастин тощо), бронхолітики, інтал, задитен; у тяжких випадках - глюкокортикоїди. Прогноз у більшості випадків сприятливий. Профілактика включає загартовування, відмову від куріння, запобігання переохолодженню.
Про причини виникнення гострого бронхіоліту, лікування та профілактику читайте в наступному числі «МВ+».
За матеріалами журналу «Медична сестра»
